Прянічна зустріч з керівником МДТеатру Олексієм Райтом

2012-01-20-190355 Як в Житомирі помилково побудували копію московського театру та наскільки одесити більше люблять «естраду», ніж ялтинці, розповів актор, режисер та поет харківського театру МДТ для учасників Школи практичного PR на бонусній зустрічі.

«Насправді всі хочуть ходити в театр. Тільки про це ще не знають», - саме з цих слів почав свою п’ятнично- навчальну зустріч Олексій Райт, людина яка вже не один рік займається театром, в найширшому розумінні цього слова.
Хоча, цю формулу можна взяти «на вооруженіє» всім піарникам. Для впевненості. Особливо на початку роботи з клієнтом-замовником.
А оскільки, піар-діяльністю в МДТ в основному займається сам Олексій, то він це говорить сам собі. Але він вкладає в зміст цієї фрази те, як важливо привести на театральну виставу людину, яка не цікавиться ні драматургією, ні акторською грою на сцені, ні найвідомішими фестивалями. Бо, на думку Олексія «притеатральна» аудиторія і так прийде. Як же збільшити кількість сто-відстокових глядачів та познайомити з театром всіх-всіх? Олексій все ще шукає відповіді.
Поділився Райт і проблемами. Досить абсурдно прозвучала розповідь про житомирський театр, який, до речі, побудували помилково за проектом московського (на 900 місць). Його керівники дуже не люблять приймати у себе сторонніх гастролерів, бо тоді є ймовірність, що на «рідні» вистави не захочуть приходити.
А Одеса в уявленні Райта - дуже балуване місто. Тому що зал повний тільки під час Безрукова, а на вистави без гучних імен, але з найвищими театральними нагородами - півзала. Інша справа - Ялта. Набереться глядачів повний зал навіть в нетуристичному березні.
Але вихід є завжди :)
Тож, пряничні учасники не відпустили Олексія без поради та свіжого погляду. Звичайно, афіші, реклами-закладки для книжок, сіті-лайти (вже стандартні інструменти реклами МДТ) - це добре. Але піарники часто звертаються до флеш-мобів, вірусного відео тощо. І при театральній діяльності про це також не слід забувати.
Бо, зрештою, в піарі як на сцені треба грати, не забувати про адекватний абсурд та імпровізувати.